Дорогі форумчанки, сьогодні я отримала два листи з проханням на прийом робіт до конкурса незменшених фото. Особисто мені - неважко їх зменшити, але є координатори, що по технічних причинах не зможуть прийняти ваші незменшені фотографії (повільний інтернет, брак часу, таке інше). Тому в усіх свіжих темах про конкурси я додаю ось цю інформацію. Сподіваюсь, дуже просунутих форумчанок це не дратуватиме, сподіваюсь на розуміння і підтримку для форумчанок, що не такі вправні у компьютерній справі. Отже, допомога:

ЯК ЗМЕНШУВАТИ ФОТО ВЛАСНОРУЧ.

Дехто з форумчан не володіє основами ПК (персональний компьютер), але дуже хочуть показувати свої творіння, брати участь у конкурсах, де є обмеження на розміри робіт, що подаються до голосування. Зазвичай вам допомагають діти.
Якщо самій цікаво стати незалежною від дітей, то навчись сама зменшувати фото. Ось як це зробити.

Віночок вити — життя любити" — з найвіддаленіших літ давньої Оріани линуть до нас ці слова. У ті часи вінок з квітів, колосся та ягід був не тільки жіночою пристрастю; то був своєрідний символ Матері-Землі, найрідніший першоголос її одвічної життєдайної сили. Вінок у стародавніх віруваннях предків — то наша свята Душа Безсмертя, таїна продовження роду, його квітучість та багатство, тому вінки з живих квітів пасують тільки до молодого дівочого обличчя.

Відома вишивальниця не припиняє дивувати публіку своєю бурхливою діяльністю: створивши культ вишитих краваток, вона взялася за мапи. Нинішній проект Тетяни Протчевої – мапу «Україна – єдина країна» – вишивають по черзі тисячі українців. Накладаючи рівнесенькі хрестики на Київську область, майстриня розповіла нам про свої творчі задуми та неймовірні матеріали, які допомагають втілювати їх у життя.

Інтерв'ю з феноменальною вишивальницею

Українське слово (Мурманськ)
Відбулася творча зустріч Народного хору української пісні «Лелеки» з представництвом Королівства Норвегія
Норвезькі гості давно мали на меті познайомитися з нашим співочим колективом, а тут і випала така нагода. Зустріч відбулася в мурманському готелі «Полярні Зорі». А відтак за вечерею Народний хор української пісні «Лелеки» дав невеликий концерт, аби гості з Норвегії мали уявлення про нашу пісню та культуру взагалі. З великим зацікавленням гості придивлялися до наших костюмів та прислухалися до наших пісень, а пісню «Ой чорна я, си чорна» навіть підспівували разом з нами. Бо цю пісню чули вони та полюбили дещо раніше, в колективі підшефної мурманської школи №31.

Все спокійно в одному маленькому селі, що шанує українську культуру.
Недалеко звідси інші люди готують нараду, щоб змінити проти волі людей цей культурний спадок.
Але куди піде Україна ?