Від нього залежать щастя молодої сім’ї, доля майбутніх дітей та добробут родини.

Історія народної вишивки в Україні іде коренями в глибину століть . Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст., при дослідженнях показали ідентичність не тільки одягові, але і вишивці українського народного костюма XVІІІ-XІ ст. Арабський мандрівник X ст. н.е. у своїх розповідях про русїв згадує, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам'ятники української вишивки збереглися тільки за останні кілька століть, але і цього досить, щоб з'ясувати, що елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, що прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури.

Татьяна КОГУТИЧ, Александр ЛУКЬЯНЕНКО (фото) «ВЕДОМОСТИ»
(Збережено мову оригіналу. Передрук з http://www.kv.com.ua/archive/18175/culture/18188.html )

Простий хрестик виконується двома перехресними діагональними стібками (Рис.1)

Рис.1

 

Олекса Воропай
Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. т.2 (репринт)
"Українське видавництво", Мюнхен, 1966 – "Оберіг", К., 1991.
Жіноча сорочка належить до найстаршої одежі наших предків. Можна припускати, що за княжих часів на Україні-Русі в теплий період року довга сорочка, підперезана поясом, була єдиним одягом жінок і дівчат. У південних слов’ян ще й тепер можна бачити жінок у такому одязі. На пам’ятнику в Адамкліссі жінки "варварів" зображені в довгій, підперезаній сорочці, що біля шиї має багато дрібних складок. Ті сорочки зі складками дуже подібні на лемківські та бойківські сорочки, що існують і понині.