Техніку рукодільниць часів Київської Русі – не втрачено!
(Гносеологія ремесла.)
Нині репризу в цьому напрямку декоративно-прикладного мистецтва княжих часів поставила викладачка одного з коледжів Коломийської політехніки Олександра КОРЧИНСЬКА.
За фахом пані Олександра інженер-конструктор (Одеський політехнічний інститут), але, очевидно, поряд із сухими розрахунками креслень, в душі цієї шляхетної жінки набагато глибше нутрує джерело духовної квінтесенції, з дитинства наснажене батьками. Тому дослідниці не дає спокою специфіка технології вишивання, якою споконвічно славилася багата земля Рюриковичів.
Скрупульозно опрацювавши численну кількість мистецтвознавчої літератури вітчизняних та зарубіжних авторів цього профілю, майстриня своїми творами може успішно і предметно стверджувати відродження методів гаптування та вишивки золотими і срібними нитками саме в такий спосіб, як це робили рукодільниці за часів Київської Русі. Безперечно, інтерпретація художницею власного бачення краси за допомогою призабутої стилістики цього ремесла, має повне право на існування в такому вигляді, в якому її представлено у довершених картинах. Прискіпливо-жорстка аудиторія критиків буде, можливо, дещо сконфужена відсутністю очікуваних сюжетів на тему княжої доби, однак це не дуже суттєво для творчої перспективи пані Корчинської. Наразі, їй цікаво працювати саме в такій площині. Мисткиню однаково цікавлять загадкові рослинні композиції, переплетені анімалістичними мотивами, які чимось перегукуються, ймовірно, з давньокитайським трактуванням прекрасного і разом з тим – пейзажні сюжети суто національного забарвлення.
У своїй творчості пані Олександра щира, відверта та захоплююча як несподіваною технічною віртуозністю і образним трактуванням, так і мовою кольору.