Я иголочку взяла,
Нитку вдела и пошла по канве гулять игла,
То воткну туда-сюда выйдит крестик хоть куда!
Засверкает нить в канве словно лучиком во тьме.
Крестик раз и крестик два,вот и вышли два цветка,
Листик,стебелечик вышел огородик.
Стала красочной канва,а была белым бела.
Все,устала вышивать,брошу все пойду читать!
Но кричит канва постой,крестик вышел тут кривой!
Снова ниточку вдеваю,крестик быстро исправляю,
Вышиваю,вышиваю,час и два ,по канве бежит игла.
Вот и вышита картина.Все,пора и на покой,
Завтра будет день другой.
Снова встретимся с канвой,ниткой и ручной иглой!!!!!!
***************************************************************************
На гладком полотне цветов различных нити
Узорами причудливо сплелись.
По взлёту вдохновенья и наитий
Листва, цветы и гроздья родились.
Здесь в каждой скатерти, салфетке, полотенце
Видны талант, душа и мастерство,
И женских рук тепло, и нежность сердца,
И ярких красок жизни торжество.
Прельщают вышивки чудесною палитрой.
Они сияют, дышат и живут.
Как ноты музыки, что на листах пюпитров,
Страдают, радуют и душу в высь зовут.
Я поражён. Гляжу на рукоделье
И, онемев, дыханье затая.
Нет,здесь не барское занятье от безделья,
А вдохновенный труд и радость бытия.

*******************************************************
Елена Баишева
Ворожу ворожу...

Ремеслом прапрабабки владея,
(И умением этим горжусь)
Я за белый лоскут, как стемнеет,
Колдовать у окошка сажусь.

Колет палец иголка до крови -
Лишь терпенья себе попрошу.
В далях сумрачных средневековья
Знаки тайные я ворошу.

Круг магический перед глазами.
Света лампы я не притушу.
Но, смывая усталость слезами,
Я опять ворожу, ворожу…

Я не ведьма, я просто мечтаю –
Новый дом на зеленой траве.
До рассветной звезды вышиваю…
Вышиваю мечту по канве.
********************************************
Среди хрустальной тишины,
Жемчужным светом окружая,
Мне наяву приходят сны:
Я Богоматерь вышиваю.
Гляжу в открытые глаза
И ни о чём молить не смею
А лишь помочь и подсказать,
Ведь вышиваю, как умею...

Додано (2011-03-29, 1:40 PM)
---------------------------------------------
І ще дещо, взято звідси: (вибачайте панове адміни, поки що не можу вставити закриту ссилку) http://www.about-ukraine.com/index.php?text=706
Ой ластівонька купалася,
Край бережка сушилася,
Край бережка сушилася.
Дівка Маруся журилася,
Ой ще рушничків не надбала,
А вже Івана сподобала.
Ой ще рушничків не зробила,
А вже Івана полюбила.

Та спасибі тобі, моя ненько,
Що будила мене раненько,
А я слухала, вставала
Та рушнички напряла,
По тихому Дунаю білила,
На сухому бережечку сушила,
Своїх старостів дарила.

Старостам по рушничку, молодому хусточку.
А вже ж тоді от того не ввиляти,
Щоб старостам рушнички не подавати.
Ой перві прийшли, вона тим одказала,
А других почастувала,
А треті прийшли — тим рушнички дала.
А мій батенько, та як голубонько,
Все мною молодою
Та рушники крає,
Старостам дає —
Мене заручає.

Рушнички ж мої, рушнички ж мої,
Тонкі та біленькі,
Я ж вас пряла, я ж вас пряла —
Ніченькі не доспала,
Я ж вас робила, я ж вас робила —
Всіх ткачів обносила,
Я ж вас білила, я ж вас білила —
Всі береги обстелила,
Я ж вас дарила, я ж вас дарила —
Всю родину звеселила.

Ой у город Лебедин їхав... молодий,
Під ним кониченько вороний,
На йому жупан голубий,
На йому шапка боброва,
З боку хустка шовкова.
Шила, шила та дівчина молодая,
Вишивала з темної ночі до свічі,
Ясного сонця до віконця,
Для свого парубка молодця.

Додано (2011-04-17, 7:53 PM)
---------------------------------------------
Це вишиття для мене, як бальзам,
Гамує спрагу у спекотне літо.
Щораз кладу, тулю його до ран,
Хоч знаю,що буде іще боліти.
То хрестиком, то гладдю постелю,
Червоний колір, а тепер – зелене.
А ти гадай, чи я тебе люблю,
Чи твоє ймення близько коло мене.
Куди, куди ця ниточка веде?
За ким банує знову чорний хрестик?
Я надто довго згадую тебе,
І як це все у слово перевести?
І як же поєднать на полотні
Цих кольорів палахкотіння яре7
І блиск сльози, і сонце із-за хмари,
І сміх безжурний цих зимових днів.
Ганна Кості в- Гуска, с. Бабинці, Борщівський район

Мій власний блог - Натхнення "очманілих ручок"

2012:
Чарівниця - Майстриня з мотання лялечок - 2012[/url] 2013

А ще у народі кажуть:
- У наших хазяйок та по сто сорочок, а у мене одна та й та біла щодня.
- Рукава як писанка, а личко як маків цвіт.
- К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька.
- Як неділя, то й сорочка біла.

- Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
- Перша Пречиста любить паляницю, м’якеньку, а друга – сорочку біленьку.
- Немає нічого милішого від сорочки у якій мати народила.
- Сорочка на тіло, а лінь – у двері.
- Щоб бути на виду чистому, повернись на захід сонця й утрись спиною сорочки.

У народі існувало таке повір’я, що починати шити сорочку можна лише у чоловічий день, краще у четвер, бо, як почнеш у середу, вона негарна буде. Не можна вузол на вишиванці лишати, тоді сорочка довго носитиметься.

Додано (2011-04-17, 8:58 PM)
---------------------------------------------
Українко. мені знайомий цей сайт - Тернопільський. рідний. Там дійсно багато творів про вишиванку Там є
пісня "Вишивана доля Уураїни" Марії Баліцької. Я мала честь познайомитись з не. особисто (вчу її внука Сашка) Цього року у Видавництві "Збруч" вийшла її нова збірочка духовної поезії "Містична троянда". Чудові вірші !

Мій власний блог - Натхнення "очманілих ручок"

2012:
Чарівниця - Майстриня з мотання лялечок - 2012[/url] 2013

Ой кум до куми залицявся,
Вибирати конопельки обіцявся.
Він брав, вибирав...

...Змолотити конопельки обіцявся.
Він їх молотив...

...Вимочити конопельки обіцявся...

...Витіпати конопельки обіцявся...

...Випрядати конопельки обіцявся...

...Їй наткати полотна обіцявся...

...Їй пошити сорочечку обіцявся.
Він шив, вишивав...

Ой кум до куми залицявся,
Одягнути сорочечку обіцявся.
Він її одягав,
Одягаючи казав:
"Ти, кума, ти, душа,
Ти кругом, кума, ох, і хороша!"

(Шкода, що нема як заспівати

Додано (2012-01-05, 0:38 AM)
---------------------------------------------
Вічна пісня барв і кольорів,
Неповторна музика натхнення!
Шепіт трав і шелест яворів,
І дзвінкі турботи сьогодення.

Хрестиком покладено в рядки,
Поспліталось, блиснуло веселкою
Ніжність материнської руки
Пісні ще весільної, веселої.

Дух народу в колір заплете,
Проросте і піснею, і цвітом.
А над світом, гляньте, а над світом
Українська вишивка цвіте!