| | Вхід у форум

П`ятниця, 2024-11-22, 4:30 AM
Головна » 2013 » Березень » 6 » У Криму відбудеться бієнале «Український рушник»
2:47 PM
У Криму відбудеться бієнале «Український рушник»

  
У музеї імені Героя України Віри Роїк навесні відбудеться перший тур бієнале, а другий — восени 2013 року. Кожен учасник може представити на конкурс не більше п’яти своїх робіт. Підбиття підсумків і відкриття виставки робіт переможців заплановане на весну 2014 року.

Творці Музею української вишивки імені Героя України Віри Роїк Кримського етнографічного музею зібрали, науково обробили, узагальнили та представили в наочній формі субкультуру вишивки всіх регіонів України в усьому її багатстві та розмаїтті. Загалом у трьох залах представлені історія культивування і обробки конопель і льону в Україні, стилі та традиції народної вишивки.
Звичайно, чільне місце в експозиції посідають рушники. Адже це не лише прикраса та користь, але й неодмінний атрибут народних обрядів. Серед обрядових рушників виділяють хрестильні, весільні, похоронні, рушники-обереги. Наприклад, коли дитина хворіла, мати виготовляла «обітні» рушники та дарувала їх церкві. Чумаки брали з собою рушник у дорогу, на ньому були вишиті символи, що забезпечували щасливе повернення додому. Для використання на жнивах виготовляли якнайдовші рушники, розділені по ширині, з вишитими орнаментами з колосків, волошок. З рушниками також проводжали померлого в останню дорогу: їх вішали на хрест, який несли попереду, на спеціальних рушниках зі смужками чорного кольору несли труну й опускали її в могилу.
Сьогодні у вік машин і комп’ютерів складно уявити собі масове повернення в побут українців цих прадідівських обрядів у повному обсязі. Проте, говорить директор Кримського етнографічного музею Юрій Лаптєв, вони і зараз мають велике виховне та пізнавальне значення. Молоді люди, відвідуючи музей, як правило, проймаються пошаною та пієтетом до духу предків, навчаються любити свій народ і його багату історію.

У КОЖНОГО РЕГІОНУ — СВІЙ СТИЛЬ
Найбільший інтерес у відвідувачів викликає порівняння стилів вишивки різних регіонів України, адже багатство експонатів дає простір для фантазії. Вишивка хрестиком набула поширення в Україні лише в XIX сторіччі. Вона поступово витіснила іншу традиційну техніку. Наприклад, на Поліссі та Сумщині орнаменти вишивки утворюються з ритмічного повторення одинарних або декількох вписаних один в другий ромбів, восьмикутних зірок, ламаних ліній. Виразність досягається такою технікою як «занизування» («настил»), «вирізування» й «ажурне розшивання», а з’єднання двох частин сорочки наскрізною мережкою отримало спеціальну назву — «чернігівська розшивка». Крім геометричних, поширені також рослинні узори — троянди, хміль, барвінок.


На півночі Сумщини поширені «кролевецькі рушники». Зображення на них дуже символічні — орнаментальні смуги з ромбів, трикутників, квадратів і зірок, стилізоване Дерево життя, двоглаві орли з коронами, свічники з мальвами.
А полтавська вишивка вирізняється ніжною колірною гаммою та багатоманітністю мотивів — тут відтінки блакитного, охристого, зеленого, сірого та білий кольори, а то і «білим по білому». Серед мотивів прикметні калина, хміль, виноград, дубове листя, троянди, «ламане дерево». А ще особливість полтавської вишивки — у багатоманітності техніки, до 15 в одному виробі.
У південних районах Чернігівщини переважають білі однобарвні вишивки, в північних — червоні.
Для вишивок Київщини характерні дрібні деталі. Особливо полюбляють тут гілочки з ягодами, виноградом, квітами, «зірочки». У чоловічих і жіночих сорочках домінує червоний колір із вкрапленням чорного.
Для Черкащини характерне використання у вишивці червоного, темно-вишневого, жовтого, чорного та зеленого кольорів.
Класичною технікою подільської вишивки є «низь» чорного або червоно-чорного тону. Існує декілька способів виконання «низі», звідси її назви — «поперечна», «сліпа», «дрібненька». Часто використовується «лінія» — червоний колір обводиться чорною смугою, а чорний — червоною. Чорний колір у вишивці переважає, його доповнюють жовтим, зеленим.
Західноукраїнський регіон представлений у кримській колекції тернопільською й івано-франківською вишивками. Вишивки Тернопільщини вирізняються темним, майже чорним колоритом. Виконувалися вони вовною, без просвітів хрестиком, нерідко в орнамент вкраплювали золоті та срібні нитки, бісер, стеклярус.

І МУЗЕЙ, І ФАБРИКА, І АКАДЕМІЯ ВИШИВКИ...
Музей української вишивки Кримського етнографічного музею носить ім’я Віри Сергіївни Роїк. Усе своє життя вона присвятила відродженню та розвитку традицій української народної вишивки. У музеї створений меморіальна зала Віри Роїк. У експозиційному модулі відтворений інтер’єр її квартири на вул. Декабристів. Усі предмети належали Вірі Сергіївні та передані музею її сином Вадимом Михайловичем Роїком.

Віра Сергіївна народилася на Полтавщині, в Лубнах, 1911 року. Вивчення й освоєння всього багатства традицій і техніки української вишивки, а також широка пропаганда українського народного мистецтва були головним змістом її творчості. У музеї виставлена карта маршрутів вишивального турне «Український рушничок» — її виставковий проект здійснив подорож по всьому Радянському Союзу та відвідав кожне велике місто України, багато країн світу. За більш ніж 50 років Віра Сергіївна організувала 260 виставок, її роботи зберігаються в 45 музеях нашої країни та за кордоном.
У Сімферополі Віра Роїк жила з 1952 року. Вона опанувала вишивальну техніку практично всіх регіонів України, віддаючи перевагу полтавським «рушниковим швам» у техніці вільного малюнка. Для її вишивок характерні лаконізм кольору, чіткість малюнка, прискіпливість у виборі матеріалу, бездоганна техніка виконання, розмаїття орнаментальних мотивів. Вона бачила свою роль не лише в збереженні традиції, але й у залученні її в сучасний художній контекст, у виробленні нової мови для стародавньої традиції.
До речі, незабаром планується видання її книги «Мелодії на полотні» та сонетів Сергія Сурмача, присвячених вишивальниці.
Переглядів: 798 | Додав: Киянка
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]