Вибачте що питаю в цій темі але подібної не знайшла (якщо є тикніть мені пальцем.... ну не бачу) Залишилася мені в спадок від бабусі хустина набагато старша за мене все б добре і квіти на ній гарні та веселі і шерстяна вона, але вона чорного кольогу ось так і лежить... не знаю куди її одягти.... порадьте щось Кажуть люди я сама, наче квіточка, Що пливуть мої слова, як та річечка, Що душа моя співає, мов сопілочка. А я просто українка, україночка
Світланка, чудовий спадок! одягайте на здоров"я куди тільки заманеться! На однотонне плаття, зверзу на плащ, пальто, на голову. Чорний колір нехай вас не засмучує - чудовий хід у постовий період,у прохолодну пору,як вечірній варіант, як етностиль у офіційній обстановці. Ось пані Катерина тому підтвердження
Мені бабуся залишила цілу стопку таких хусток - від білою дор чорної з шовковими тороками і без них, великі і маленькі. Я завжди знаходжу нагоду їх одягати. ore et labore!
я теж не хочу щоб вона просто лежала як музейний експонат тепер буду активно вдягати і згадувати бабусю! Кажуть люди я сама, наче квіточка, Що пливуть мої слова, як та річечка, Що душа моя співає, мов сопілочка. А я просто українка, україночка
Видатний історик Михайло Грушевський писав у своїй «Історії України», що хустка відома на всій території України, починаючи з часів Київської Русі, вона була поширена в козацьку епоху і дійшла до наших днів. Змінювалися тільки кольори, а хустка залишалася хусткою.
Правда в різних місцевостях її по-різному носили.
Хусткою українка закривала волосся на голові, але у неї завжди було відкрите обличчя. Це свідчить про велике волелюбство українок. Згадаймо принагідно паранджу мусульманок Кавказу, котра затіняла їм не тільки обличчя, а й увесь світ, що доводить їх покірність.
Хустка як невід'ємний елемент одягу підкреслює його буденність чи святковість, інформує про родинний, матеріальний статус жінки, нагадує її обов'язки.
В Україні хустка має побутове й обрядове значення.
Спочатку з'ясуймо, яку роль виконувала й виконує хустка в побуті.
Дівчатам належиться ходити з відкритою головою, але це не завжди можливо. Стужа взимку та спека влітку змушують їх покривати голову хусткою. Для цього складають хустку навкіс трикутником і обмотують її навколо голови, а тімя залишають відкритим, щоб волосся було видко.
Зимою ж дівчата закутуються, як молодиці. У протилежність до дівчат жінки в Україні ходили завше з покритою головою. На другий день після весілля жінці покривали голову хусткою і вже після цього «ходити простоволосою» вважалось непристойністю.
Цікавий такий факт.
У часи мазепи Федір Вовк проводив антропологічні дослідження. Коли він просив жінку зняти хустку чи очіпок, то чув обурення і протести. Доводилось йому звертатись до місцевого священика за дозволом, але й це не допомагало вмовити жінку зняти хустку.
В наш час у хустці жінки ходять в основному тільки в селі. Старші жінки, як тільки піднімуться з ліжка, зразу зав'язують хустину і знімають її тільки перед сном. Молодиці ж ходять і без хусток, але на весілля, хрестини без хустки ніхто не йде.
У містах жінки цього звичаю не дотримуються, багато з них навіть не мають хустини. Але ні в селі, ні в місті й сьогодні жінка до церкви не посміє зайти простоволосою.
- Якими ж були хустки в давнину?
Хустки були білого кольору, в цьому полягає національний характер української хустки. Барвисті хустки, які тепер входять у моду, запозичені від болгарів, а ті запозичили від турків та персів.
Колись хустки в Україні вишивалися шовком, то найбільше вживали червоні, сині, зелені, жовті та рожеві нитки. Зрідка траплявся і чорний колір. Сині нитки ніколи не вживалися окремо.
Орнамент на хустках був переважно геометричний, а у 18-ому столітті увійшов у моду рослинний орнамент - квіти рожі, васильків, гвоздик. Дуже рідко на старих українських хустках можна зустріти зображення птахів: півників, голубів…
Вишиті візерунки як колись, так і тепер розташовуються на хустках по чотирьох кутах та по середині. Інколи по кутах розміщуються головні фігури, а по всьому полі хустки, у гарних комбінаціях, розкладаються дрібніші деталі орнаменту.
До речі, чотири кінці хустки - символи. В пісні про це співається:
На щастя й радість - два ріжечки, А два - на смуток і сльозу.
Крім побутового, хустка в Україні має ще й обрядове значення.
В часи козаччини був добрий звичай у дівчат: коли козаки вирушали в похід, то кожна дівчина своєму нареченому дарувала вишиту хустину, як символ вірності в коханні.
Якщо козак загине, то нею вкривають обличчя козака, щоб «хижі птахи очей не довбали, козацької крові не пивали».
Якщо ж козака ховали з почестями, то тіло його клали в домовину, покривали червоною китайкою, а вишиту хустину клали на осідланого коня, якого вели за домовиною.
У пісні співається:
Дай же, дівчино, хустину, Може я в бою загину, Закриють очі темної ночі, Легше в могилі спочину.
Про цей звичай писав Шевченко у поемі «Хустина». (Колективне читання поеми дітьми).
І помандрувала світом разом з козацькою піснею українська хустина. І носив її козак коло серця. Вона оберігала його не тільки від ворожої кулі, від тяжкого полону чи зради товариша, але була й оберегом від забуття матері - України.
В багатьох українських родинах зберігається традиція - передавати від роду до роду хустину першого сповиточка, коли вперше в зіллячку купали немовля.
Добрий час, добрий час, Ангелята при нас Розстелили м'якеньку хустинку, Щоб заповити маленьку дитинку. Постелити під головочку, Притулити до вушка, заховали волоссячко, Щоб не боліла головочка, Щоб не блідло сонечко.
І росте дитя, сповите м'якою бабусиною хустиною та ніжними маминими колисковими піснями.
Літечко за літечком пролітає… Тішиться, не натішиться вся родина. Погляньте. Он воно уже на зарінку з дівчатами таночок заводить, грається у «хустинку».
Ця гра вам знайома з дитячого садка. А пам'ятаєте, яку ви пісеньку співали про хустинку? («Галя по садочку ходила»).
Радіють дідусь і бабуся, батько і мати, тішиться вся родина, бо розумною, чемною росте їх кровинка. А радіючи, привчають до всього доброго, до всякого діла. А ще привчають шанувати світлу пам'ять минувшини.
А в неділю візьме бабуся онучку за руку і поведе за село до могили. Перев'яжуть хустиною березовий хрест - як пам'ять борцям за волю України. І розкаже бабуся про славних героїв і про хлопця кароокого, якому дівчина дарувала хустину і який впав у бою, «мов той сухий листок й повік буде лежати».
Цікаво, що хустина, яку так старанно вишивала дівчина, часто служила засобом знайомства з хлопцем. А відбувалося це так.
Хлопець, якому сподобалась дівчина, насамперед намагався заволодіти її хустинкою. Часто це приносило прикрощі, бо коли хлопець не подобався дівчині, вона не віддавала своєї хустини.
А коли хлопець був дівчині до вподоби, вона віддавала йому її. І часто таке знайомство приводило обох молодих на весільний рушник.
У нас на Прикарпатті дуже поширені пісні-коломийки, в яких хустка означає красу, вроду, працьовитість дівчини-українки.
У скрині кожної господині мала бути ось така звичайна ситцева хустка. Нею не зав'язували ні голову, ні шию; нею зав'язували миску з святою вечерею і несли її до родичів, хрещених.
Такою ж хусткою перев'язувала жінка калачі, коли йде на весілля. Віддаючи їх господині, вона вітає її і примовляє «Дай, Боже, в добрий час почати, а в ще кращий закінчити». Господиня розв'язує, один калач забирає, а другий з хусткою віддає, бо не годиться повертатись з пустою хустиною.
Говорячи про використання хустки, не можна не згадати про хустину на спеченому хлібі, щоб не черствів, на дитячій колисці - від вітру і лихого ока.
Хустка здавна відіграла й оберегову функцію, тому чи не найбільше місце займає хустка у весільному обряді. Починаючи із сватання, дівчина на знак згоди подавала на хлібі старостам хустку або рушник.У різних регіонах і навіть у різних селах одного регіону хустку на весіллі використовують по-різному.І по сьогодні зберігся обряд зав'язування молодої.Весілля проходить окремо у молодого і молодої. В неділю під ранок молодий з дружбами, старостами, рідними приходить чи приїздить за молодою. Забирає її до себе. Через кілька годин батьки і рідні молодої приїжджають до молодого на обряд зав'язування молодої.
Хустка - невід'ємний атрибут і іншого обряду. Одна з Божих заповідей голосить: «Шануй вітця твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб довго прожив на землі». Але якби ми не любили своїх батьків, якби їх не шанували, неминуча в житті хвилина, коли ми прощаємося з найдорожчими нам людьми мамою і батьком. Коли приходить пора прощання і відголос ся за мамою у багатьох селах Прикарпаття під час похоронів, в той момент, коли священик промовить перше прощання «Простіть перший раз», рідні померлої роздають її хустки. Саму ж померлу покривають великою хусткою, котра за життя була їй найбільш до вподоби або найдорожча.
А хустка, яку залишала мама - в домі неоцінена реліквія.Після смерті рідних, як жалобу, носять чорну хустку, з темними квітами.
В пісні стверджується: Веселі ви чи сумовиті, На схилах Ворскли чи Дінця, - Нема таких жінок у світі, Котрим вона не до лиця.
Отже, хустка - це оберіг жінки, бо оберігає її від усього злого, лиха, хвороби.
Дещо з'ясувала для себе. Поділюсь, може ще кому буде в нагоді "Дослідження" стосується головних уборів такого типу:
мені це все здавалося схожим на таке:
але квіти і стрічки насторожували. Потім ще помітила, що волосся у першому випадку неприховане, стирчить коса.
Отож, виявилось, у першому випадку - дівочий головний убір, для якого хустка укладається навколо голови вінкоподібно, так щоб тім'я було відкрите. Про це написано в книзі Галини Стельмащук на стор. 114-116.
"Поширений спосіб ношення хустки у дівчат в ХІХ - на початку ХХ століття - вінкоподібний: хустку складали по діагоналі, обмотували поверх кіс, але так, щоб маківка залишалась відкритою. "
Різницю видно тут:
Я плутала таке вінкоподібне пов'язування з хусткою, пов'язаною поверх твердого очіпка, тому, що хустка складена по діагоналі декілька разів доволі добре тримає форму. Тому, скажімо, О. Косміна радила використовувати бандану замість очіпка в цьому майстер-класі.
Ще про особливості з книги:
"Найбільше локальних варіантів побутувало у вінкоподібному ношенні хустки. На Чернігівщині кінці згорнутої валиком хустки укладали навколо голови, зав'язували над чолом, ховаючи кінці калачиком. На Херсонщині в укладеній у такий спосіб шовковій хустці кінці над чолом перехрещували навхрест. Полтавські пов'язки згаданого типу відрізняються об'ємом і висотою. В Лубнах носили низькі, насунуті на чоло, "солотовки", в с. Крутий Берег - об'ємні, подібні до чалми, в с. Снітин - вищі і гостроверхі, а за Лубнами в південній частині Лубенського і Великоселицького районів пов'язки робили високими і зав'язували кінці над чолом так, щоб вони стирчали у різні боки, як ріжки. На Поліссі при аналогічному пов'язуванні хустки кінці зав'язували на потилиці, як правило, залишаючи тім'я відкритим..."
"Хустку на свято пов'язували вибагливіше ніж у будень, поєднували її з квітами. На Лубенщині, за винятком північно-східних сіл, хусткою щільно обгортали голову. Убір по формі нагадував велику шапку або чалму, насунуту на чоло однією - трьома складками ("губами"). Тім'я закривали характерним "клапаном", "листком", що відрізняє тутешні пов'язки від сусідніх лохвицьких і миргородських, у яких тім'я не закривали . При вінкоподібному пов'язуванні голови в цих місцевостях з правого боку за хустку застромляли у волосся квітку. На [iu]Західному Поділлі[/u] (Теребовлянський район) дівчята в свято голову пишно прибирали квітами. В с. Довге, Деренівка, Скоморохи незакрите хустиною волосся на тім'ї прикривали натуральними, а зимою штучними, квітами або позолоченим барвінком. У с. Кровинка з квітів робили вузький віночок і викладали його навколо хустки. [...] На Львівщині, в деяких селах Городоцького району у свято на хустку накладали і влітку, і взимку живі або штучні квіти, розміщуючи їх над чолом від вуха до вуха, у вигляді підкови. "
Тут написано, що таким способом пов'язану хустку обов'язково вдягали під вінок молодій на Зінківщині і показано зав'язування. мене можна знайти у фейсбук; також я викладаю фото на google+ Бажаю всім успіхів
Повідомлення відредагував Яга - Субота, 2012-09-15, 12:20 PM
5. Майже все Полісся має традицію завивати коси в кибалку -- коло з полотна або берести, зверху браний чепець (щоб волосся не мастило хустку), зверху бавовняна хустка)
Будь ласка, утримайтесь від розміщення схем і зображень наступних виробників: Lanarte, Michael Powell, Margaret Sherry, Faby Reilly Designs, Solaria Gallery, Janlynn Corporation, Stoney Creek, HAED.