Додано (2011-10-03, 9:41 PM)
---------------------------------------------
Повертаючись до хвостів-петельок, теж бачу сенс продовжувати їх використовувати у вишивці для того:
- щоб не стягувати узор
- щоб мати запас, якщо нитка сяде(?)

До слова, такий спосіб використовували лише в протяжних смужкових узорах, так звані "подзьоби" - маленькі елементи, розкидані по рукавах, вишивали, просто переходячи з рядка в рядок.

Додано (2011-10-03, 10:09 PM)
---------------------------------------------
ganzya, я більше задумалась, як пояснити слова з Вашого джерела: " За таким характерним прийомом повороту нитки [ де вертикальні стібки вирівняні по одній лінії] можна відрізнити вишивку заволіканням від узорного перебірного ткання", а саме чому це не справджується для великої кількості зразків з українського Полісся?

Ідеї є такі:
Що занизування/заволікання, хоч і виникло давно, проте дуже довго співіснувало з тканням на рівних
Коли ткання почало відходити, заволікання порівняно швидко почало поступатися хрестику
тож тут вишивка не стала особливо відрізнятися від ткання

Між вишиваними і тканими сорочками я бачила таку відміну:
рівненський варіант з горизонтальними смугами по всьому рукаву (як вишивала Goncha) у тканому випадку має смуги на всю ширину, а у вишитому - лише на видиму частину( тобто декілька сантиметрів з тильної сторони руки не вишиті)