Tana, не бачила вас на Км, та поділюсь і своїми враженнями.
Ми прийшли близько 15.30 до музея Гончара на літ. сцену, послухали Скибу, Андрусяка та й пішли на Співоче.
Людей на підпитку бачили вдосталь.
Багато людей в одязі з елементами етніки, але переважно (не всі!) українське.
Медовуха - да! - супер! 12", а задовлення!! Ще й присмак меду шалений.... Були біля кобзарської сцени, на попсовій нічого цікавого не почули, так і не зрозуміли - як зайти за огорожу, щоб сісти на лаву )))
Послухали трохи троїстих музик.
Окреме задоволення отримали біля крішнаїтів (я не знаю, як це правильно називається, тому перепрошую, якщо це образливо). От де люди позитивні! По-перше, я одразу очманіла від чарівних пахощів (так дістала якогось чоловіка з *потікшим третім оком* (у них такий малюночок кумедний на переніссі ))), що той вийняв з дерева і подарував мені запашну паличку... 
Приємно вразили спільні індійсько=українські танці (дівчата в індійських костюмах танцювали в стінці з стороннімидівчатками в українському строї 
Таке чудове видовище!
Ну і взагалі, чи не самий там був позитивний закуток. Та ще й тінь! 
Алея майстрів вразила своєю комерційністю. Все дуже дорого. При чому, на подив, справжні народні майстри продавали недорого (кермічні тарелі можна було купити по ціні від 20 грн/1 шт), а шкіряні сумки по 500 гривень вибили з колеї. Я сама шию, тому поважаю працю інших, але ж, йоли пали, 100 доларів коштують торби долчє-габани ( з урахуванням перевозних витрат..)
Вбила наповал народна лялька по ціні від 250 грн (25-30 см вишиною).
Були і дешевші ляльки, але то прості мотанки.
До вечора суботи майстрів назбиралось чи не більше, ніж відвідувачів. Пройти о 7-й вечора вже було складно.
Ось кілька фот.
Ляльки Орехової Альони (сайт http://lyalechka.com/ - та на сайті ціни теж дуууже відрізняються від фестивальних)
Роботи з бозна якого матеріалу автора під символічним прізвищем Ковальчук
Дуже мені сподобались роботи (там ще була папка-портфоліо - взагалі красаааа). Та й чоловік приємний )
а це я. Чоловік позбавляв мене фобії (я боюсь коней. я і досі боюсь, але він вірить, що він переміг))))
| 
| 
Побачимо.
