Це третя персональна виставка майстрині, яка першу ляльку створила навесні 2010 року. Це колекція, яка продовжує традицію автора творення циклами: „Карпатія: дівки, газдині, молодиці", „Князівни і боярині", „Львів'янки – пані та панянки", „Маків цвіт", „Пори року", „Ангельські хори", „Веснянки" тощо. Майже кожна лялька має своє ім'я і своє «обличчя». Хоч Оксанині ляльки, як і обереги – без облич, проте вони відрізняються від звиклих народних ляльок-оберегів. Основою ляльки є традиційна мотанка, зроблена без голки, однак Оксана вимотує її на основі, сама ж каже, що її лялька – це «каркасна мотанка». Ці ляльки дуже динамічні, наче в русі. Динамічні цілі композиції, де, наприклад, сперечаються дві молодиці, чи дівчата стоять колом в очікуванні танцю, а чи городянки поспішають на каву. Тут навіть не костюми, а самі пози передають характер і типаж, створюють враження живої картини. Колориту додають голівки, а тут вже треба особливого хисту – викрутити очіпок, зав'язати хустку, сплести вінок чи чільце.

Кольори – від яскравих карпатських мотивів, до бежевих – у міських та до білих із сріблом, у князівському вбранні, – ніби відбивають українське суспільство з його культурою одягу. Це наче живий театр.

Колір тканини та її фактура – те, з чого починається лялька. Оксана Смерека-Малик каже, що ніколи не задумує наперед ідеї ляльки – просто бере шматочок тканини, тулить до нього інший – і руки працюють, а матеріал підказує.

Улюблені матеріали майтрині – льон, вовна, шовк. Особливо вдалою знахідкою є аплікація з декоративних стрічок.

Виставка триватиме до 3 травня 2011 року.