Передмова до альбому - СПІЛКУВАННЯ ЗА ВИШИВАНКОЮ
| | Вхід у форум

Понеділок, 2016-12-05, 7:37 PM

Правила дописування у форумі. Будь ласка, читайте їх :)

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: Tana 
СПІЛКУВАННЯ ЗА ВИШИВАНКОЮ » Всеукраїнські проекти нашого форума » Всеукраїнський проект «Вишивка етнографічна» » Передмова до альбому
Передмова до альбому
TanaДата: Середа, 2014-12-24, 11:01 AM | Повідомлення # 1
Мудра людина
Група: Модераторы
Повідомлень: 7331
Нагороди: 6
Репутація: 1080
Статус: Offline
Пропонуємо вдумливо читати передмову Ольги Косач.

Фото оригіналу в повідомленнях 1424-1427
Перекладали sjana_if, Волиняночка, Tana, Сміяна
Загальна редакція  Киянка Оксана Дмитренко

 це фото О. Косач 1875 р.

Передмова

Останнім часом у публікаціях багато йдеться про значення національних рис, які потужніше заявляють про себе у всіх проявах життя народів, так що зайвим є (особливо в короткій передмові) зазначати про те, якою мірою сучасне спрямування науки і суспільства обумовлює збирання й випуск у світ матеріа­лів, подібних до наведених у цьому виданні. Достатньо нагадати про результати спрямування: про появу у всіх країнах різних етнографічних збірок з детальним описом народних вірувань і звичаїв, що містять народні пісні, казки, перекази –  загалом будь-які пам’ятки народної усної творчості, які надають інформацію щодо матеріального життя простого народу, його житла, одягу, домашнього начиння тощо.

Українська інтелігенція не залишається осторонь в цьому науково-етно­графічному напрямі. Вона також дає докази усвідомленої нею необхідності вивчення своєї Вітчизни.

Не вдаючись до детального розгляду того, як етнографічні пошуки, вперше здійснені у нас на початку цього століття, поступово розширювались. Я нагадаю тільки імена людей, які трудилися – різною мірою плідно – в цій царині. Цертелєв, Максимович, Метлинський, Квітка, Куліш, Номис та інші видавці власноруч зібраного або отриманого від співробітників матеріалу, дали нам у своїх збірках цілісну добірку пам’яток усної народної української твор­чості.

Останнім часом, зустрівши підтримку з боку державних установ, діяль­ність приватних осіб, що працюють над українською етнографією, досягла та­ких поважних результатів, як вихід у світ декількох об’ємних томів «матеріалів і досліджень» п. Чубинського, який керував роботами комісії, відрядженої в Південно-Західний край Імператорським Російським Географічним Товари­ством. У цих томах, до того ж, пісенний матеріал представлено настільки повно, що деякі відділи, наприклад, розділ так званих побутових пісень, майже повністю вичерпують головні мотиви української народної творчості цієї царини.

Увесь цей багатий матеріал не залишається сирим, без жодної обробки. Майже одночасно з недавно виданим (5-м) томом згаданих «Досліджень і мате­ріалів» з’явилися такі ґрунтовні праці, як «Збірка чумацьких пісень» Рудченка і перший том (а згодом перший випуск другого тому) «Історичних пісень малоросійського народу» Антоновича і Драгоманова, – обидва видання супро­воджуються науковим та обґрунтованим пояснювальним текстом видавців.

Етнографічні пошуки не припинилися в рамках лише літературної діяль­ності. Увагу зацікавленої цією справою людини останнім часом дедалі більше привертають до себе відрадні факти, що свідчать про різнобічну етнографічну діяльність. Я назву тільки найвизначніші з них, як, наприклад, організація при Київському відділі Імператорського Російського Географічного Товариства етнографічного музею, який вже має значну кількість дуже характерних пред­метів; знайомство освіченої публіки з виконанням чудового народного співака (Вересая); вихід у світ збірок народних українських пісень, покладених на ноти, і досліджень про народну музику (Лисенко, Рубець та ін.); вихід різних видань місцевих краєвидів, споруд, народних типів тощо.

Проте варто визнати, що остання ділянка етнографії значно відстала від літературної. В той час як зразки усної народної творчості, завдяки численним збіркам, ми маємо надруковані в дуже повному вигляді, – такий вид народної творчості, як орнаментика, залишається майже зовсім не відомим читачеві. Звичайно, речі з відбитком української народної орнаментики, особливо всілякої вишивки, своєрідно прикрашені «свити», цятковані яскравими взорами плахти, запаски та інше вбрання, відмічені місцевою освіченою публікою. Багатьом навіть дрібні речі, наприклад, писанки, знайомі своїми типовими орнаментами ще з раннього дитинства. До певної міри такого роду речі відомі також російській та закордонній публіці, оскільки вони не раз були представ­лені на різних виставках. Естетичний бік нашої орнаментики настільки гідно оцінений, що багато дуже талановитих художників, вибравши для своїх творів теми з українського життя, звертали також увагу на детальне відтворення
орнаментних деталей, які надають особливої привабливості відомим своєю красою українським костюмам.

Але, незважаючи на все це, досі не видано жодної повної збірки української орнаментики [1]. Відсутність таких друкованих праць, на мою думку, пояснюється й більшою складністю збирання необхідного для них матеріалу порівняно із записуванням усних пам’яток народної творчості та його видання. Недивно, що російський орнамент уже представлено хорошими збірками зразків, зважаючи на ті художні сили, які робили цю справу. А в нас, на півдні, за від­сутності таких художніх центрів, як академія мистецтв та ін. чи навіть будь-якого об’єднання художніх сил, відтягнутих на північ, збирання і видання орнаментних матеріалів вимушено повинно носити випадковий характер і, привертаючи увагу й зусилля окремих осіб, не може йти так само успішно, як робота цілих корпорацій.

Завдяки деяким сприятливим умовам мені вдалося зібрати доволі значну кількість зразків народної української орнаментики. Бачачи, що частина моєї колекції є, до того ж, чимось цілісним, я зважилась видати її. Матеріал я розта­шувала за тією системою, основи якої виробились у мене шляхом вивчення зібраних зразків і загалом характеру української орнаментики.

Перш ніж приступити до пояснення цієї системи, вважаю за необхідне висловити свої погляди на характер української орнаментики загалом, основні риси якого так різко відображаються на наданому матеріалі. Щодо місця знаходження матеріалів, які увійшли до збірки, попередньо доведеться зачепити етнографічні межі цієї орнаментики.


[1] При цьому вважаю доцільним лише згадати про минулорічний збірник п. Івченка «Русский и малорусский орнамент», збірник, що цілковито не заслуговує назви бодай трохи солідної праці через незначну кількість, уривчастість власне українських зразків і через відсутність будь-яких пояснень не лише суті, а й походження цих уривків.

Далі буде...
Прикріплення: 9281089.jpg(143Kb) · 5907229.jpg(25Kb)


Координую Довгобуд "Виплекана сорочка"
Моя майстерня

Чому закладинка – найкращий подарунок?!
"Чарівниця-берегиня форума-2010"
Чарівниця - Хранитель традицій і увіковічнювач їх в сучасності і майбутньому - 2012
 
TanaДата: П`ятниця, 2014-12-26, 8:46 AM | Повідомлення # 2
Мудра людина
Група: Модераторы
Повідомлень: 7331
Нагороди: 6
Репутація: 1080
Статус: Offline
Продовження.

Увесь вміщений тут матеріал зібраний мною на Волині. Ця обставина надасть йому, мабуть, характер винятковості. Я кажу мабуть, скільки незважа­ючи на багато досліджень, що довели етнографічну єдністьцього краю з іншими областями Південної Росії, публіка схильна вважати,що Волинь – область полонізована, якій принаймні не характерні українські риси. Мені не раз дово­дилося при повідомленнях про зібраний матеріал чути запитання: чи подібні волинські взори, наприклад, на чернігівські або полтавські? І, зізнатись, моя ствердна відповідь лише тоді цілком переконувала співрозмовників, коли пока­зувалися самі знімки. Можливо, мені зауважать, що реноме Волині як поль­ського краю настільки спростовано в багатьох царинах – у науковій, публіцис­тичній та інших, що моє застереження про справжній характер цього краю зайве, проте я повторюю, що маю на увазі саме ту частину публіки,
яка, будучи віддаленою від цієї області, або мало знайомою з етнографічними зазначення­ми, зберегла широко колись розповсюджене упередженняпро Південно-Західний край загалом, зокрема й про Волинь. Я надаю особливого значення виданим мною матеріалам першочергово як вагомим доказам існування чисто українських рим утворчості волинського населення. Я покладаюсь на суд своїх лівобереж­них земляків і сподіваюсь, що вони, уважно продивившись мою збірку, знайдуть там всі основні типи взорів Чернігівщини і Полтавщини. Більше ска­жу – у волинських узорах не тільки можна знаходити багато загальноукраїн­ських типових, а й на Волині ці типи особливо добре збереглися; деякі ж нібито відхилення (див. у збірці останні аркуші взорів вишивок – зовсім не перекру­чення, а вдосконалення і подальший правильний розвиток тих самих форм українського стилю орнаментики).

Пояснивши значення своїх матеріалів як зібраних в одній з частин право­бережжя, я зверну увагу спеціалістів-етнографів ще на одне доволі важливе місцеве значення цих матеріалів. Розраховуючи лише на свої власні сили, я вибрала за район своїх досліджень для пропонованої збірки тільки один повіт Волинської губернії, а саме Новоград-Волинський (м. Новоград-Волинський, колишній Звягель), і цей повіт виявився дуже цікавим в етнографічному плані. Простягаючись довгим, вужчим на південь, клином посеред Волині від Полісся до Подільської губернії, Новоград-Волинський повіт складається з кількох різ­них за місцевими особливостями смуг. Його північна частина представляє волинське полісся, подення – нічим не відрізняється від сусідньої Подільської губернії, а середина – носить характер Волині в її власному сенсі.

Характер названих місцевостей помітно відображається на багатьох етно­графічних ознаках, й орнаментика не уникла цієї залежності. Відмінність вказа­них місцевостей дуже
помітно спливає на характер узорів, які зустрічаються в кожній з них. На півночі Полісся я знаходила переважно найстаріший, прос­тий спосіб шиття і найперші взори з найменшим різноманіттям форм; віддаля­ючись від півночі, взори ставали і складнішими і барвистішими; зрештою на самому півдні повіту вони мають найбільш вигадливий і різноманітний характер як за формами і поєднанням, так і за барвистістю замальовки та її дробленням.

Можливо, комусь видасться дивним або хибно мною зрозумілим факт залежності такої, не надто видатної, риси народного життя, як орнаментика від умов місцевості тільки одного повіту. Але я можу на це сказати лише одне, що я зробила висновок з наявних у мене фактів. У цій збірці взори, розташовані за складністю, розподілились ніби самі собою, за місцевостями, звідки були взяті зразки. (Йдеться про головний вміст збірки – шиття. Проте у відповідному місці вкажу теж і на рисунках писанок). Відтак перша частина вишивок (шиття «занизування та найпростіші взори гладі й хрестика) належать північній частині повіту, друга – середній і третя – південній.

Узявши за основу матеріал, зібраний в розглянутому районі, та ознайо­мившись зі зразками шиття інших країв з українським населенням, я дійшла висновків, які з появою
подібних до моєї збірки, будуть лише підтвердженими. Можна дійти висновку, що найтиповіші теми української орнаментики беруть початок у північній області (чи Поліссі), на кордоні Білорусі, поступово роз­виваючись і стаючи різноманітнішими за формою і кольорами, прямуючи на південь. Поза сумнівом, тут, як і в будь-якому іншому культурному русі, можна зауважити своєрідне розгалуження і деякі коливання, але основний напрям цим не порушується. Для того, хто вважатиме цей перший висновок занадто поспішним і базованим зазвичай на одиничному свідченні, на фактах, даних одним повітом, мені залишається нагадати про розбіжність адміністративних поділів повітів з етнографічними особливостями населення, про вказане вище розташування досліджуваного повіту, який захоплює частини більших харак­тернихв етнографічному розумінні частин (смуг).Дійсно: взори збірки з пів­нічної частини повіту найбільше подібні, наприклад, на північно-чернігівські, середньої – на київські та полтавські, і південної – на подільські та новоросій­ські; якщо йти від Білорусі на південь – можна помітити також прогрес від простіших орнаментних форм до складніших.

Далі буде...


Координую Довгобуд "Виплекана сорочка"
Моя майстерня

Чому закладинка – найкращий подарунок?!
"Чарівниця-берегиня форума-2010"
Чарівниця - Хранитель традицій і увіковічнювач їх в сучасності і майбутньому - 2012
 
TanaДата: Неділя, 2014-12-28, 11:12 AM | Повідомлення # 3
Мудра людина
Група: Модераторы
Повідомлень: 7331
Нагороди: 6
Репутація: 1080
Статус: Offline
Продовження.

На жаль, за відсутністю збережених давніх пам’яток унас немає письмових доказів існування вишивок нашого народу на дуже віддалений
від нас час. До того ж, деякі припущення,що наші народні вишивки з’явились від­носно недавно як результат наслідування поширених фабричних виробів, при­крашених різними узорами, розбиваються письмовими доказами ранньої епохи. Так, за звичаєм наших предків прикрашати одяг вишивкою,в літописі під 1216 ро­ком згадується про вишиті передпліччя сучасних руських воїнів. Ярослав Все­володович перед початком Липецької битви наказав своїм воїнам обов’язково вбивати майбутніх полонених, хоч би передпліччя у них були вишиті навіть золотом. Другу згадку на вишивання різних частин одягу в ту саму епоху, в по­ловині ХІІ ст., зустрічаємо в Іпатіївському літописі при описі костюма князя Данила Галицького, в який він був одягнений «за звичаєм руським» (за літо­писом), відвідуючи короля Белу. Ще давнішу князівську згадку знаходимо в Святославському Збірнику (ХІ ст.); на намальованій там картинці, що пред­ставляє собою одну з фігур зодіаку – діву, ми бачимо зображення вишивок до верху рукава сорочки. На внутрішніх фресках Софійського собору в Києві є чоловічі й жіночі фігури в одязі вишитих біля коміра, по краях рукавів і на передпліччях (Русскія древності. Прохорова книж. А.) В одній зі скарг1596 року, поміщених в Архів Південно-Західної Росії т. І (ст. 82) серед украдених речей згадано про 16 рушників, шитих «шовком і золотом».

У народних піснях дуже часто зустрічаються згадки про дівчат-вишиваль­ниць у вишитих хустинах, вишитих-мережаних рукавах, подолах. Деякі з цих пісенних згадок про шиття особливо важливі тому, що зустрічаються в піснях обрядових, як відомо, дуже давніх. Звичай давати під час
весілля «вишиту хустину» треба також вважати обрядом, що зберігся донині. На кінець, роз­питуючи наших сільських майстринь, ви почуєте відних, що вишиті ними взори «дуже давні, старосвітські, предковічні» тощо.

Далі буде...


Координую Довгобуд "Виплекана сорочка"
Моя майстерня

Чому закладинка – найкращий подарунок?!
"Чарівниця-берегиня форума-2010"
Чарівниця - Хранитель традицій і увіковічнювач їх в сучасності і майбутньому - 2012
 
TanaДата: Понеділок, 2014-12-29, 10:51 PM | Повідомлення # 4
Мудра людина
Група: Модераторы
Повідомлень: 7331
Нагороди: 6
Репутація: 1080
Статус: Offline
Продовження.

Шиття «занизування» (за іншими назвами «низь, підбір, заволікання, підволікання») я вважаю найдавнішими. За способом виконання воно мені здається нічим іншим, як наслідування простому тканню. В ньому нитка іде вперед голки безперервно від одного кінця узору до другого, то виступаючи вгору, то йдучи під низом тканини, тобто як і поперечні нитки найпростішої тканини з тією різницею, що ниткою взору «занизуванням» перебирається не кожна поздовжня нитка тканини, а по кілька таких, згідно з обрисами потрібного зображення. (У зв’язку зі скороченням граверної роботи тільки на першому аркуші збірки показано горизонтальний напрямок ниток шиття). У зв’язку з тим, як збільшується кількість затяжних рядків ниток, якими вишивають, – виступає, іде смугою, узор, до того ж, багато взорів виходять однаковими з обох сторін тканини: і з лиця, і з вивороту. Від цього самого способу занизування залежать ще деякі особливості узорів цього шиття, зокрема додаткова розшивка до них, наприклад, синя до червоного, може бути лише в поздовжньому напрямку, не перериваючись по ходу вставками іншого кольору. За тими самими особливостями шиття занизування на узорах не може бути великих пробілів полотна чи іншої тканини, на якій вони вишиваються, тому взори й окремо розміщені фігури виходять дуже щільними, частими, що разом з розподіленням розшивки*) надає їм своєрідний вигляд поміж строю самих фігур. Подібність цього шиття до ткання й у тому, що менш складні його узори (див. номери верхньої частини обох колонок аркуша 1) зустрічаються затканими (на «перетичках» рушників, хусток тощо), а складніші виконуються на таких тканинах, як «плахти» (аркуш 27).

Далі буде...


Координую Довгобуд "Виплекана сорочка"
Моя майстерня

Чому закладинка – найкращий подарунок?!
"Чарівниця-берегиня форума-2010"
Чарівниця - Хранитель традицій і увіковічнювач їх в сучасності і майбутньому - 2012
 
TanaДата: Неділя, 2015-01-11, 1:45 PM | Повідомлення # 5
Мудра людина
Група: Модераторы
Повідомлень: 7331
Нагороди: 6
Репутація: 1080
Статус: Offline
Продовження.

Найдавніше походження шиття «занизуванням» може бути доведено ще кількома обставинами.

Речі, прикрашені вишивкою, як відомо, мають різні ступені давності, – так, сорочка буде давнішою, ніж наволочка, рушник – давнішим, ніж фіранка тощо. Цікаво простежити, як ця відносна давність відображається на прикрашанні вишивками частинвідомої речі; усе, що має зв’язок з характером узору, може бути простежено в системі моєї збірки. Із вишитих частин хустин будуть старіші вишиті кайми, ніж фігури, розміщені посередині хустини: в рушниках те саме: у застосуваннідо сорочки – прикрашання подолу – давніше, ніж пазухи, пазухи – низирукавів; звичай вишивання цих трьох частин сорочки старіший, ніж виши­вання передпліччя; прикрашання одного передпліччя давніше, ніж вишивання всього рукава; на кінець самого рукава, розкидання окремих фігур по рукаву, тобто взагалі прикрашання вишивкою середньої частини рукава, буде новіше, ніж вишивання тільки його частини, що прилягає до передпліччя. З усього загальний висновок такий, що старішим звичаєм у прикрашанні речі вишивкою треба вважати прикрашання її країв. І от«занизування», як старіше – первісне шиття, більшою мірою зустрічається, по-перше, на найбільш давніх із вишива­них у нас речей, – на рушниках, сорочках, плахтах, – і по-друге, – відносно роз­ташування свого на частинах речей, – це шиття найдовше утримується на подо­лах, пазухах, краях рукавів*), рушників і хустин на голову, потім на обідочках, якими часто закінчують шиття іншими способами (гладдю, хрестиками) передпліччя: на верхніх смугах рукавів, де вони сходяться з передпліччями.

Не зайве, мені здається, деяке значення має й та обставина, що один із наведених вище синонімів вишивання «занизуванням» – «підволікування» або «заволікування» – по-філософськи близькими з назвами, що вживаються нині для назв кольорових ниток – «заполочі» (в північно-чернігівській говірці) – «заболоть») і з назвою кольорової шерсті – «волічка», «волучка»**); чи не зна­чить ця фонетична близькість назви матеріалів, використовуваних для виши­вання, з назвою способувишивання, що ці матеріали, щойно з’явилися, використовувалися переважнодля шиття «занизування», «заволікування»?

Узори цього шиття, будучи найдавнішими, водночас найпростіші за формою і не різноманітні за кольорами.

Далі буде...


Координую Довгобуд "Виплекана сорочка"
Моя майстерня

Чому закладинка – найкращий подарунок?!
"Чарівниця-берегиня форума-2010"
Чарівниця - Хранитель традицій і увіковічнювач їх в сучасності і майбутньому - 2012
 
TanaДата: Четвер, 2015-01-22, 8:12 AM | Повідомлення # 6
Мудра людина
Група: Модераторы
Повідомлень: 7331
Нагороди: 6
Репутація: 1080
Статус: Offline
Продовження.

Оскільки в цьому розділі й у наступних за ним доведеться зустрітися з народними назвами узорів, то вважаю за необхідне сказати тут кілька загаль­них слів про них. Збираючи матеріали для збірки, я старалась розпитувати про назви узорів і, якщо мені повідомляли, завжди ретельно записувала їх. Спочатку я передбачала між назвами узорів і самими узорами, до яких назви належать, неодмінно тісний взаємозв’язок, але, познайомившись ближче з цим ділом, я переконалася, що ця думка була помилкова.

Оскільки в наших, не тільки в простих, а й складніших узорах немає особливої точності зображення, внаслідок чого вони, як чисті орнаменти, не мають точної визначеності й передають загальну ідею, наприклад, квітки або гілочки, яким кожен дає назву, керуючись своїми суб’єктивними міркуваннями. Одному здається, що узор своїми контурами має схожість з чимось, іншому – з чимось іншим; при цьому один мав на увазі загальний нарис узору, інший певну його частину, той мав на увазі кольоровий простір, а той – не зашиті, частини полотна, що біліли між шиттям тощо. У багатьох назвах годі й шукати пряме значення, тому що вони вживаються як загальні в широкому значенні, одне для цілого виду зображень, напр. бігунь – взагалі узорчик, що звивається; косиці – цілий розряд узорів, що складаються з клинчиків, косячків; хміль, хмелик, взагалі квіточка, що в’ється, яку, якщо звернути увагу на її частини, можуть назвати іншим іменем. У значенні останньої обставини цитування швачкою назви узору буває інколи корисним для вияснення головного строю або основи узору, як це в своєму місці буде вказано.

Незважаючи на помітну неточність наших народних назв, що виражаються в назві загального частковим, вони все-таки мають значення і як імені: в тих, що найбільш рідко зустрічаються, з них не чується нічого чужого, все це назви своїх рослин або взагалі предметів місцевої природи. Якби зображення, до яких належать ці назви, були запозиченими, це неодмінно відобразилось би наїхніх назвах та іменах. І тут – теж видно, що в зображеннях своїх наш народ, наслідуючи загальний образ реальності свого характеру, хоче бачити предмети місцевої обстановки і переважно близько знайомій йому.

____________________
*) Майже повністю червоний колір, з дуже невеликим додаванням
синього.
**) Збірчастих чохлах (ст. примітки до рисунків).

Далі буде...


Координую Довгобуд "Виплекана сорочка"
Моя майстерня

Чому закладинка – найкращий подарунок?!
"Чарівниця-берегиня форума-2010"
Чарівниця - Хранитель традицій і увіковічнювач їх в сучасності і майбутньому - 2012
 
СПІЛКУВАННЯ ЗА ВИШИВАНКОЮ » Всеукраїнські проекти нашого форума » Всеукраїнський проект «Вишивка етнографічна» » Передмова до альбому
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Найактивніші форумчани за кількістю коментарів:


Будь ласка, утримайтесь від розміщення схем і зображень наступних виробників: Lanarte, Michael Powell, Margaret Sherry, Faby Reilly Designs, Solaria Gallery, Janlynn Corporation, Stoney Creek, HAED.