Кролевецьке ткацтво
Ткацтво на Україні існувало із доісторичних часів. Воно було розповсюджене по всій Україні й використовувалось до середини ХХ століття з архаїчним приладдям та верстатами або “кроснами”, які на Полтавщині та Чернігівщині виявляли стару словесну термінологію, дуже подібну до мови західних слов’ян, а ще більше - до сербської мови. Ткацький промисел був розвинений ще за старокняжої доби. Головним матеріалом для ткацтва були льон та коноплі переважно місцевого походження.
Під час археологічних розкопок, які проводилися в місті Кролевець на лівому березі річки Реть (мікрорайон Подолове) було знайдено напівземлянку ранньослов’янського часу V-VІІст., в якій знаходилися прясла - матеріальна річ, яка говорить про наявність та розвиток ткацького ремесла на цьому місці.
В 1631 - 1646 роках в Україні перебував французький військовий інженер, відомий картограф Гійом Левасер де Боплан. В книзі про Україну він писав: “Жінки займаються прядінням льону і вовни, з яких роблять полотно і тканини для щоденного вжитку... Вони взагалі розуміються на всіх ремеслах, хоча бувають більш вдатними ніж інші у тих чи іших заняттях; трапляються й такі, чиї знання у порівнянні з загалом значно ширші”.
Історик О.Лазаревський у праці наводить документ за 1671 рік, з якого видно, що в Кролевці з цього року ремісники мали цеховий устрій. Були такі цехи: слюсарний, ковальський, котлярський, гончарний. Про ткацький не сказано, значить його ще не було.
На початку ХVІІ століття міста на Україні мали переважно хліборобський характер, бо промисловість була ще мало розвиненою. В цей час в північних полках виділяються великі торговельні осередки: Стародуб, Чернігів, Ніжин, Новгород-Сіверський, Кролевець, Мглин, Київ, Переяслав. Згодом, у 1754р., за часів гетьманування Розумовського на російських кордонах було скасовано мито. Торгівля між містами Росії та України вже не мала перешкод. Економіка України стала складовою частиною загальноросійської – формувався всеросійський ринок.
Дослідниця кролевецького ткацтва Є.Ю.Спаська писала, що дату заснування ткацького цеху в Кролевці не встановлено, але за даними Рум’янцевського опису 1765 - 1769 років, до нього вже входило 34 ткацькі двори, що нараховували майже 100 душ. Переважно це були безземельні посполити.
Найбільш заможні ткачі (переважно міщани) мали учнів, які працювали на господаря за отримуване навчання. Є.Спаська вважала, що дату організації ткацького цеху в Кролевці можна віднести на кінець ХVІІ-го - початок XVІІІ століть.
Своєрідною була технологія заготівлі сировини для тогочасного ткацького виробництва. Спочатку вибирали плоскінь – стеблини чоловічого роду конопель, які давали тонше волокно та швидше дозрівали. Потім брали жіночі стеблини, вибираючи їх із землі з корінням. Ставили в копи на полі, щоб висохли стебла, там же й молотили. Після чого відвозили додому, мочили в ставках чи річках. Після вимочування висушували та терли на терлиці, тіпали і м’яли ногами, щоб звільнити коноплі від костриці й дістати чисте прядиво. Потім волокно зв’язували у мички, насаджували на прядку, чесали, після чого пряли із нього нитки, які скручували за допомогою веретена – конусоподібної палички з потовщенням посередині. Поруч з ним використовувалась й механічна прядка, що в 2,5 рази прискорювала та полегшувала працю. Хоча вона була відома ще з ХІVст., але тільки в ХІХст. прядка витіснила веретено.